Аутизм в Україні

Медикаментозна терапія

Медикаментозна терапія не є основним методом допомо­ги дітям з РСА, попри те, що часто декілька перших років ме­дикаментозне лікування є єдиною формою терапії, яку засто­совують батьки під керівництвом лікарів. При цьому переважно призначають медикаменти з ноотропних та нейро-метаболічних груп препаратів, які не мають жодних наукових доказів своєї ефективності для дітей з РСА і відповідно не входять до сучасних протоколів допомоги цим дітям.

Попри те, що медикаментозна терапія не є основним ме­тодом допомоги дітям з РСА, вона може мати певне вагоме значення в деяких випадках, зокрема:
·    за наявності в дитини супутнього неврологічного розладу, що потребує медикаментозної терапії (наприклад епілепсії).
·     при вираженій тривозі та значній «зацикленості» поведін­ки, стереотипних діях, опору змінах можуть бути ефектив­ними антидепресанти з групи інгібіторів зворотнього за­хоплення серотоніну (флуоксетин, серталін, циталопрам та ін) - є докази ефективності цих препаратів у дітей з РСА власне щодо цих симптомів-мішеней. Описано також по­зитивний вплив цих препаратів щодо інших симптомів, зо­крема поліпшення соціальної взаємодії.
·    при значній «поведінковій дезорганізації» - збудженні, істе­риках, а агресивній поведінці і т.п. Щодо цих симптомів-мішеней  можуть бути корисними медикаменти з групи неконвенційних нейролептиків (риспреридон, оланзапін, кветіапін). В деяких випадках ці ліки можуть також змен­шувати стереотипність та покращувати соціальну взаємо­дію.
·     Ці дві групи препаратів мають найбільше доказів ефектив­ності при РСА саме щодо симтомів-мішеней, втім вони потребують коректного застосування під наглядом лікаря, моніторингу ефективності, симптомів побічної дії. Деяку ефективність щодо згаданих вище симптомів виявила та­кож і низка інших препаратів (зокрема стабілізатори на­строю, альфа-агоністи, буспірон, налтрексон, галоперидол, бета-блокатори та ін.), тому в деяких випадках лікарі мо­жуть розглядати доцільність їхнього застосування.
·    При супутньому розладі гіперактивності з дефіцитом уваги можна  застосувати психостимулянти або атомоксетин, втім важливо робити це обережно, оскільки діти з аутизмом інколи реагують на психостимулянти посиленням гіперактивності.
·    У разі важких супутніх розладах сну можуть застосовуватися снодійні, зокрема мелатонін.
·    У кожному випадку застосування ліків у дітей з РСА  здійснюється під наглядом лікаря відповідно до сучасних принципів психофармакотерапії та сучасних протоколів, розроблених на основі даних доказової меди­цини. Застосування медикаментів мусить супроводжува­тися психоедукацією батьків, наведенням їм усіх аргумен­тів «за» і «проти», повідомленням про можливі ризики, симптоми побічної дії і лише за їхньої згоди. В дітей з аутизмом частіше описують парадоксальну та нетипову реакцію на медикаментозні препарати, тому дозування повинно бути дуже обережне, з поступовим підвищен­ням дози, ретельним моніторингом можливих симптомів побічної дії, оцінкою ефективності та регулярним пере­глядом доцільності дальшої фармакотерапії.

Інші біомедичні методи

Тут важливо зазначити, що поширені та рекламовані ме­тодики терапії розладів спектру аутизму високими дозами вітамінів, секретином, амінокислотами, хелації (виведення важких металів), мануальної терапії, протикандидозної тера­пії не мають наукових доказів ефективності при РСА.
Неоднозначним є питання дієтотерапії при РСА. Попри її поширеність та наявність свідчень деяких батьків щодо пози­тивного ефекту, однозначних наукових доказів ефективності безказеїнової та безглютенової дієти немає (так само, як і не­має доказів виникнення симптомів аутизму внаслідок підви­щеної проникності кишківника та алергічних реакцій на пев­ні види їжі), 6а більше, є багато застережень щодо доцільності застосування такої жорсткої дієтотерапії. Повне вилучення з харчування усіх молочних та мучних продуктів є не тільки значним обмеженням раціону дитини, позбавленням її часто улюбленої їжі, в деяких дітей це може перерости у багаторічне «зациклення» на дієті, уже самостійне вилучення усіх згада­них продуктів (перевіряння їх усіх на склад, вивчення упако­вок, відмова їсти їжу не з упаковок і т.п.) попри те, що дієта вже не рекомендована. Це зовсім не означає, що для дітей з аутизмом вона взагалі не потрібна, бо якщо в деяких з них є ознаки харчової алергії, якщо вони не переносять певного виду їжі, то в такому разі їм показано визначити під наглядом алерголога/гастроентеролога, до яких саме продуктів у них є алергія, вилучити ці продукти з раціону та провести дієтоте­рапію.

* В статті використані матеріали з книги Олега Романчука "Розлади спектру аутизму". - Львів: Колесо, 2009.